Кожна перемога, навіть найменша, для справжнього таланту є не винагородою, а покаранням, бо це початок великої праці

Твоя душа на зло усім стокрила!

Не вір, що кажуть.

Ти – вишневий цвіт!

Ти дерево, що листя розпускає,

І яблука дарує восени.

І ті, хто камінь на тебе жбурляли

Зігнуться, щоб піднять твої плоди.

То не вони, а ти до сонця рвешся,

Ти завжди гордо піднятий увись.

З тебе глузують,

сміху наберешся…

Все маячня. Ти кращий від усіх!

Хтось риє землю, не підніме очі

І не побачить Божої краси:

Про гроші думає і серед ночі.

Він – тіло золоте, а ти душі.

Не переймайся, не жалій, не скигли,

Не вір, що скажуть  близькі і чужі.

Вони тебе не люблять, зневажають?

А ти наперекір усім… Люби!!!

Ти будь собою, вір завжди у себе

 І слово  «милість» завжди пам’ятай.

 Та тихо, впевнено, з любов’ю і натхненно

В смиреннім серці світ перемагай.

                                        Наталія Приходько